<<
>>

Принципи страхування експортних кредитів

 

Страхування експортних кредитів - один із видів страхування інвестицій, який потребує найвищого професіоналізму страховика. Воно може охоплювати деякі інші видів страхування, які в окремих випадках можуть розглядатися як самостійні.

Це страхування валютних ризиків, страхування витрат на вступи експортера на новий ринок, від інфляції і цілий ряд інших.

Страхування експортних кредитів набуло особливого значення в другій половині ХХ ст. у зв’язку з посиленням процесів поділу праці у сфері зовнішньої торгівлі і державним стимулюванням експорту товарів із промислово розвинутих країн. Економічні відносини стали такими регламентованими, що учасники торговельної угоди прагнуть зосередити всю увагу на господарській діяльності, не відволікаючись на спірну область кредитного ризику.

Страхування експортних кредитів зменшує ризик неплатежу при продажу за кордон товарів у кредит. На сьогодні 80% обсягу світової торгівлі здійснюється на умовах відстрочки платежу. В обігу споживчих товарів відстрочка складає в середньому 30 днів, а при постачанні готових об’єктів - до 12-15 років. У такій ситуації продавець повинен мати надійний механізм захисту на випадок втрати належної йому суми.

Доцільність проведення такого страхування обумовлена низкою причин, основними з яких є:

  • своєчасне одержання коштів по кредиту, навіть якщо клієнт відмовляється платити;

  • можливість застрахуватися від політичних ризиків, що найчастіше відіграють основну роль в експортному кредитуванні;
  • можливість освоєння нових, раніше не відомих ринків.

Основними функціями страхування експортних кредитів є:

  • стимулювання експорту товарів, робіт і послуг;
  • заохочення прямих закордонних інвестицій.

Випадки несплати кредиту можуть відбуватися з різних

причин, аналітики виділяють до 50 окремих ризиків.

їх звичайно підрозділяють на дві основні групи.

До першої відносять суто комерційні або економічні ризики (банкрутство приватного покупця, відмова від платежу або прийняття товару, несплата боргу в обумовлений термін і т.ін.).

До другої - політичні ризики (воєнні дії, революції, заборона на платежі за кордон, консолідація боргів, націоналізація, конфіскація; неплатіж покупця, у ролі якого виступає державна організація, скасування імпортної ліцензії, введення ембарго і т.ін.).

Цей вид страхування відбувається шляхом звичайного укладення з клієнтом договору страхування. Не існує типової форми поліса, оскільки вони диференційовані за формою кредиту і низкою інших умов: кредитоспроможності і комерційної репутації клієнта, терміну кредиту, наявності спеціального забезпечення, розмірів і характеру ризику.

Кредитні ризики є функцією безлічі перемінних, які навіть не можна перерахувати. У цілому фактори, що визначають ризик страховика, поділяються на загальні, пов’язані з кредитоспроможністю, і спеціальні, які стосуються торговельної угоди. Основні з них: коливання цін на товари і курси валют, не завжди прозорі умови продажу товарів, нестабільність економічних і політичних умов, у яких здійснюватиметься угода, невизначеність у благонадійності підприємця і багато інших.

Парадокс страхування експортних кредитів полягає в тому, що з погляду наукової калькуляції ризик, пов’язаний з іно

земними кредитами, взагалі не може бути об’єктом страхування, оскільки не має необхідних ознак для його кількісної оцінки.

Тому не встановлена класифікація форм ризику і не вироблені тверді тарифи. Власний досвід страховика по вивченню умов угоди і комерційного та фінансового стану справ клієнтів дає можливість оцінити лише деяку приблизну величину ризику і прийнятні тарифи. І якщо в області трактування ризиків ще існує певна типологізація, то технічні деталі договору страхування є унікальними в кожному конкретному випадку.

Проте в міжнародній практиці можна виділити кілька характерних форм полісів по страхуванню кредитів:

  • декларативний поліс по страхуванню векселів, трасованих у зв’язку з продажем або постачанням товарів, причому належним чином оплачені векселі мають бути пред’явлені страховику, і їх сума повинна бути списана із суми обороту, на який виданий поліс;
  • декларативний поліс на угоди по відкритому рахунку, при цьому предметом страхування є не векселі, а фактури;
  • поліс, виписаний на певний період. Звичайно поліс видається на термін, що не перевищує 12 місяців, причому розмір ризику встановлюється у відношенні найбільшого кредиту, наданого клієнтом його іноземному контрагенту в будь- який час упродовж цих місяців.
    При цьому заборгованість іноземного контрагента не повинна перевищувати певної межі, яка встановлюється при страхуванні кредиту, оскільки перевищення її не підлягає відшкодуванню у разі неспроможності іноземного контрагента;
  • можлива також видача полісів по страхуванню:
  • певного відсотка можливих збитків протягом року по всьому торговельному обороту клієнта або його частини, наприклад, у розмірі 75%;
  • можливих збитків, що виникають у зв’язку з вимушеним продажем товарів, розпорядницькі або вантажні документи яких покупець був не в змозі або не захотів викупити.

У зарубіжній практиці при страхуванні експортних кредитів страхове покриття для економічного ризику надається шляхом страхування експортних угод. Це так званий вид страхування “делькредере” - ризик, якому піддається дебіторська заборгованість з постачання товарів і послуг.

Ґрунтуючись на надзвичайній відповідальності страховика, який надає страхове покриття по експортних кредитах, практика страхування за свою понад піввікову історію виробила певні принципи страхування.

Перший принцип полягає в тому, що страхування кредиту має передувати появі конкретного ризику. Не можна застрахувати товар, якщо його власник не в змозі змінити умови по його відчуженню або якщо товар уже відправлений. Момент зміни приналежності товару може бути встановлений різними способами, але найбільш важливим є факт підписання контракту, що встановлює основні умови кредитної угоди.

Тільки як виняток із загальних правил можливе страхування в тих випадках, коли об’єктивно не виключена можливість появи у страхувальника ризиків, які страховому товариству не відомі або можуть бути відомими пізніше. У цьому випадку страховик покладається на принцип вищої сумлінності клієнта.

Другий принцип полягає в тому, що страховик забезпечує захист тільки від надмірного ризику - від тієї частки ризику, що перевищує визнану нормальною частку або залежну від самого експортера.

Страхування всього кредитного ризику, незважаючи на численні вимоги торгових кіл, не набуло поширення, тому що розвиток страхування в цьому напрямку спотворював би природу страхового захисту і значно здорожував його вартість.

Третій принцип пов’язаний з неповнотою страхового захисту, а саме з тим, що страхування не може забезпечити захист від усіх ризиків. Наявність повного страхування позбавило б експортера мотивацій щодо відстеження кредитного договору, оскільки в такій ситуації він мало цікавиться платоспро

можністю свого іноземного клієнта і у нього зникають стримуючі мотиви при наданні кредиту.

Четвертий принцип обумовлений допоміжним характером самих функцій страховика. Страхова організація не є кредитною установою і не ставить перед собою мету заміни останнього. Наприклад, покупця тратти може цілком забезпечити її акцепт якою-небудь солідною кредитною установою, і додаткова гарантія страхової організації може бути лише бажаною, але не обов’язковою.

П’ятий принцип пов’язаний з особливостями встановлення ціни страхування, що визначається часткою ризику, яку страховик бере на себе. При гарантуванні всього обсягу ризику страховик повинен встановлювати більш високу ставку, ніж при страхуванні, скажімо, 50 або 75% остаточного збитку. Природно, що якою б високою не була страхова премія, експорту все-таки вигідніше застрахувати товар і сплатити певний відсоток страховику, ніж перекласти всю вартість можливого ризику на ціну партії експортованого товару.

Шостий принцип визначається можливістю одержання експортером страхового відшкодування лише після встановлення розмірів остаточного збитку. Страховик у будь-якому випадку докладає всіх зусиль для того, щоб, по-перше, одержати від дебітора яку-небудь частку застрахованої позики, подруге, реалізувати те майно, яке забезпечувало кредит. Після цього страховик спрямовує всю виручену суму на відшкодування збитків, доплачуючи від себе можливу різницю між застрахованою сумою і надходженнями від дебітора чи продажу згаданого забезпечення. Вся операція по встановленню остаточного розміру збитку потребує певного часу, який досягає, але звичайно не перевищує, трьох місяців. 

<< | >>
Источник: Машина Н.І.. Міжнародне страхування: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури. — 504 с.. 2006

Еще по теме Принципи страхування експортних кредитів:

  1. 18.1. Страхування експортних кредитів
  2. Міжнародний досвід страхування експортних кредитів
  3. Страхування банківських кредитів
  4. Страхування вексельних кредитів
  5. Страхування комерційних кредитів
  6. Глава 14 ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ
  7. Принципи екологічного страхування
  8. Глава 7 ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ
  9. Глава 8 СТРАХУВАННЯ МАЙНА
  10. Глава 9 СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
  11. Глава 11 МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ
  12. Глава13 ЕКОЛОГІЧНЕ СТРАХУВАННЯ
  13. Глава 15 МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ
- Бюджетная система - Внешнеэкономическая деятельность - Государственное регулирование экономики - Инновационная экономика - Институциональная экономика - Институциональная экономическая теория - Информационные системы в экономике - Информационные технологии в экономике - История мировой экономики - История экономических учений - Кризисная экономика - Логистика - Макроэкономика (учебник) - Математические методы и моделирование в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Налоги и налолгообложение - Основы коммерческой деятельности - Отраслевая экономика - Оценочная деятельность - Планирование и контроль на предприятии - Политэкономия - Региональная и национальная экономика - Российская экономика - Системы технологий - Страхование - Товароведение - Торговое дело - Философия экономики - Финансовое планирование и прогнозирование - Ценообразование - Экономика зарубежных стран - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика машиностроения - Экономика общественного сектора - Экономика отраслевых рынков - Экономика полезных ископаемых - Экономика предприятий - Экономика природных ресурсов - Экономика природопользования - Экономика сельского хозяйства - Экономика таможенного дел - Экономика транспорта - Экономика труда - Экономика туризма - Экономическая история - Экономическая публицистика - Экономическая социология - Экономическая статистика - Экономическая теория - Экономический анализ - Эффективность производства -